Ухожу с форума , до 30 июня
Еду, от родной, русскоязычной, Луганщины, на музыкально-поэтический, Пятый, Международный Фестиваль "Пристань Менестрелей" в Балаклаве. Крым. Севастопольская область.
На лауреатство не расчитываю, так как таковых будет только 10, на 2000 человек. Дай Бог, чтобы, хотя бы помидорами не закидали. В общем, поругайте меня тут.
Намерена учавствовать в номинациях "Любовная лирика", "Гражданская лирика", и обзательной номинации"Материнство", с украинскоязычными произведениями.
Чтобы уж совсем быть честной, отдаю на "поругание", два конкурсных стихо (чтоб большим количеством не нагружать) из разных номинаций.
Рвите! Терзайте! Кидайте помидароми. Авось все это останется здесь. А там, я, защищенная вами, хотя бы, не свалюсь от страха, со сцены гала-концерта.
ШИЛА ДІВКА...
Шила дівка сорочку братові,
Вишиванками прикрашала.
Ждали в хату невістку багату,
А сестра свої сльози ховала...
– Що ж ти женишся брате, не люблячи?
В тій дівчині лиш гроші голублячи...
Поведеш свою жінку до горниці,
Не кохаючи, скинеш сорочку цю.
А подружка ж моя, біла горлиця,
Закричить і до мене пригорнеться...
Русі коси свої розплете,
Вже ні з ким під вінець не піде!
Вже весіллячко по всій вулиці,
Наче річечка розливається,
А сестра все до брата тулиться.
І душа її розривається...
– Та нараз, наче блискавка з неба,
Спопеливши весілля пихате,
Закричала сестра: – Не треба!
Не губи свою душу брате!
- Бо ж, подружка ж моя, біла горлиця,
Закричить і до мене пригорнеться...
Русі коси свої розплете,
Вже ні з ким під вінець не піде!
ВИБОРИ НА УКРАЇНІ
Замовкла раптом геть уся планета!
Такого вибору ще в світі не було…
Щоб люди йшли скрізь снігові замети,
Ніщо їх зупинити не могло!
Земля двигтіла від напруги люду.
І вже по виборах вона іще двигтить…
Бо знали люди, що із того буде,
Коли той вибір, не подумавши зробить!
Торкнулась близько та шалена днина
І міст великих і маленьких сіл…
І чула я, як стогне Україна,
Як по Дніпру ламається навпіл!
На мить злилися у двобої кандидати,
Як вороги…Що Боже борони!
І затремтіла Україна-мати
Під страхом громадянської війни…
І ось, сьогодні. Що ж на нас чекає?
На матерів, старесеньких дідів…
На немовлят, що ні про що не знають,
А ми за них сказали все без слів.
Не хочу, щоб стогнала Україна,
Щоб по Дніпру ламалася навпіл…
Нехай щасливою ця виявиться днина
Для міст великих, для маленьких сіл…
Последний раз редактировалось Голубое Нейтрино 29-07, 13:44, всего редактировалось 1 раз.
|